Zdaniem Banku Światowego Ukraina, która odpiera rosyjską inwazję, musi się skupić na… wspieraniu sektora prywatnego i trosce o zaufanie inwestorów. A przede wszystkim Ukraina nie może przerwać spłacania zaciągniętych za granicą kredytów.
Inwazja Rosji na Ukrainę spowodowała katastrofę humanitarną i doprowadziła do ogromnych zniszczeń gospodarczych. Według stanu na 9 września 2022 roku Biuro Wysokiego Komisarza Narodów Zjednoczonych ds. Praw Człowieka (OHCHR) odnotowało 14 059 ofiar wśród ludności cywilnej w Ukrainie. Ponadto przewiduje się, że ukraińska gospodarka skurczy się w tym roku o około 45 proc. PKB, przy co najmniej 349 mld dolarów szkód materialnych w infrastrukturze oraz budynkach.
Te dane trzeba czytać w kontekście, jakim są zwiększone zobowiązania spłat zadłużenia. Ukraińscy ekonomiści przewidują, że koszty gospodarcze wojny wyniosą 600 mld dolarów.
Globalna pomoc?
Biorąc pod uwagę katastrofalną sytuację gospodarczą, Ukraina zwróciła się do Międzynarodowego Funduszu Walutowego (IMF) o przyznanie finansowania kryzysowego. Komisja Europejska zobowiązała się przekazać Ukrainie 1,2 mld euro, a za kluczową instytucję odpowiedzialną za przezwyciężenie gospodarczych i humanitarnych konsekwencji rosyjskiej inwazji uważa się Bank Światowy.
Na początku marca Bank Światowy zatwierdził dodatkowy kredyt dla Ukrainy w wysokości 489 mln dolarów i stworzył wielostronny fundusz powierniczy w celu koordynowania zasobów, który od tego czasu zmobilizował miliony, m.in. z krajów takich jak Norwegia, Japonia, Szwajcaria, Stany Zjednoczone i Austria. Tydzień później Bank Światowy przeznaczył kolejne 200 mln dolarów na dofinansowanie Ukrainy, publicznie zobowiązując się do pomocy w przygotowaniu pakietu wsparcia dla Ukrainy w wysokości 3 mld dolarów w nadchodzących miesiącach. Według stanu na 7 czerwca obiecana kwota pomocy wzrosła do 4 mld dolarów, podczas gdy Ukrainie wypłacono już prawie 2 miliardy.
czytaj także
Najważniejszym celem pomocy jest podtrzymanie głównych funkcji rządu poprzez finansowanie funduszu wynagrodzeń urzędników szczebla centralnego i regionalnego oraz pracowników szkół na szczeblu lokalnym. Na początku sierpnia Bank Światowy ogłosił przeznaczenie kolejnych 4,5 mld dolarów Ukrainie, głównie ze Stanów Zjednoczonych. Pieniądze będą przeznaczone na wypłaty emerytur oraz pomoc społeczną.
Całe to wsparcie finansowe wiąże się jednak ze znacznymi zobowiązaniami, które zmuszą rozdartą wojną Ukrainę do wdrożenia „środków politycznych” dyktowanych przez międzynarodowe instytucje finansowe. Nie ma nic za darmo – pożyczki trzeba będzie spłacić wraz z odsetkami. A to nie będzie łatwe, gdyż dług publiczny Ukrainy wynosi około 57 mld dolarów, z czego w latach 2022–23 kraj ma spłacić 14 miliardów.
Około 22,7 mld dolarów zewnętrznego długu publicznego Ukrainy jest w posiadaniu prywatnych właścicieli obligacji, z płatnością w wysokości 1 mld dolarów należną we wrześniu. Kolejne 22 miliardy dolarów długu Ukrainy należy do międzynarodowych instytucji finansowych, w tym Międzynarodowego Funduszu Walutowego i Banku Światowego – z 2 miliardami spłat długu i 178 mln dolarów w „dopłatach” należnych tylko MFW w tym roku.
Tak wysokie zadłużenie wywołuje niepokój nawet w Biurze Międzynarodowego Funduszu Walutowego. Jeszcze przed rosyjską inwazją alarmowano, że zdolność Ukrainy do obsługi rosnącego zadłużenia nie jest pewna, choć Ukraina wciąż dotrzymywała warunków umów. Moody’s, jedna z największych agencji ratingowych na świecie, obniżyła rating kredytowy Ukrainy do trzeciego, najniższego poziomu pod koniec maja 2022 roku, odnotowując niestabilność zadłużenia. Przyczyną tego stanu rzeczy jest to, że międzynarodowy rynek obligacji również wydaje się wyceniać oczekiwaną niewypłacalność ukraińskich obligacji w średnim terminie.
Bank Światowy jest instytucją, która może pozytywnie wpłynąć na uzdrowienie ukraińskiej gospodarki. Obecnie zarządza on multifunduszem powierniczym dla Ukrainy i jest jej głównym wierzycielem, a także „strażnikiem” kredytów preferencyjnych.
W ostatnim czasie Bank Światowy zaczął się pozycjonować jako instytucja, która wspiera pokój w czasie wojny. Bank od 2017 roku nie tylko potroił swój budżet na płatności na rzecz państw dotkniętych konfliktami do 18,7 mld dolarów, ale także ogłosił, że zamierza jeszcze bardziej zaangażować się w finansowanie tych krajów podczas konfliktów, zgodnie z publikacją Pathways to Peace, stworzoną wspólnie z Organizacją Narodów Zjednoczonych i Strategią Grupy Banku Światowego ds. niestabilności, konfliktów i przemocy na lata 2020–2025.
Nowa Ukraina dla dobra pracowników? Zachód woli doktrynę szoku
czytaj także
Zbadawszy dokumenty założycielskie Banku Światowego i jego działania w Ukrainie, stwierdzam, że określa on swoją rolę bardzo wąsko: w zakresie „dobrego zarządzania” oraz tworzenia warunków do rozkwitu „kapitału ludzkiego” i „akumulacji” środków prywatnych w czasie wojny. Instytucja zapomina zaś o ludziach, którzy potrzebują pomocy humanitarnej podczas rosyjskiej inwazji.
Mantra dobrego zarządzania
Bank Światowy stwierdza, że państwu będącemu w stanie wojny niezbędne jest „dobre zarządzanie”. Rząd musi zatem zagwarantować kontynuację „dobrej gospodarki rynkowej”, przede wszystkim przez ochronę własności prywatnej i stabilizację zmiennych makroekonomicznych. Bank podkreśla na przykład, że „zarządzanie strukturami mikrofinansowymi i fiskalnymi Ukrainy jest priorytetem polityki gospodarczej w czasie wojny w celu ograniczenia negatywnego wpływu na wzrost gospodarczy, przeciwdziałania inflacji i osłabienia wzrostu skrajnego ubóstwa”.
Pierwszym priorytetem odbudowy Ukrainy jest więc „rozwiązanie problemów inflacji i stabilności mikrofinansowej”, a drugim – „przywrócenie możliwości normalnego funkcjonowania prywatnych przedsiębiorstw”. Zdrowie, bezpieczeństwo czy potrzeby materialne narodu ukraińskiego nie mają tu pierwszorzędnego znaczenia. Stwierdzenia te należy raczej rozumieć jako tezę, że ukraiński rząd powinien jak najszybciej przywrócić gospodarkę rynkową i odbudować mocne fundamenty makroekonomiczne, aby przywrócić „zaufanie inwestorów”, a także udowodnić zdolność Ukrainy do spłaty zadłużenia i odsetek.
Gospodarka od dawna nie służy już ludziom. Dlaczego na to pozwalamy?
czytaj także
Bank Światowy chce zapewnić dalszą zdolność rządu ukraińskiego do spłaty ogromnych długów, w powstanie których Bank, Międzynarodowy Fundusz Walutowy i inne międzynarodowe instytucje finansowe są bezpośrednio zaangażowane. W rzeczywistości ostatnia pożyczka Banku Światowego w wysokości 4 mld dolarów dla Ukrainy, jak wspomniano powyżej, nie została udzielona na preferencyjnych warunkach, a z taką samą stopą procentową i terminem spłaty jak dla każdego innego kraju o średnich dochodach. Bank nie bierze więc pod uwagę faktu, że Ukraina jest w stanie aktywnej wojny. Minimalnym wsparciem, którego Bank Światowy może udzielić Ukrainie, byłby kredyt na korzystnych, preferencyjnych warunkach.
Do 1 lipca 2022 roku Bank Światowy nie sklasyfikował Ukrainy jako kraju w stanie konfliktu, najwyraźniej po to, by uniknąć redukcji zadłużenia i udzielania Ukrainie pożyczek na uprzywilejowanych warunkach. Faktem jest, że Ukraina ma bardzo wysoki dług wobec międzynarodowych instytucji finansowych i prywatnych wierzycieli, zatem obniżenie lub umorzenie długów byłoby dla wierzycieli bolesne. Bank Światowy woli pilnować, by Ukraina spłacała swoje kredyty. Latem tego roku Ukraina została ostatecznie sklasyfikowana jako kraj w stanie konfliktu, wciąż nic jednak nie wiadomo o umorzeniu długów lub zmianie warunków ich spłacania.
czytaj także
Bank Światowy wprost stwierdza, że „Międzynarodowy Fundusz Walutowy i wierzyciele bilateralni powinni dążyć do pozytywnych przepływów do Ukrainy w krótkim okresie – obejmujących roczną obsługę zadłużenia”, podkreślając, że główną troską instytucji finansowych jest to, by Ukraina była w stanie obsługiwać swoje długi. Warto zwrócić uwagę, że od aneksji Krymu w 2014 roku rząd ukraiński zwrócił Bankowi Światowemu około 2 mld dolarów pożyczki (z czego 664 miliony stanowiły odsetki). Obecnie, mimo rosyjskiej inwazji, Bank żąda, aby Ukraina nadal spłacała swoje długi wraz z odsetkami.
Kapitał ludzki czy ludzki inwentarz?
Bank Światowy uważa „inwestowanie w kapitał ludzki” za jedno z priorytetowych zagadnień w czasie gwałtownych konfliktów, a w Strategii na lata 2020–2025 wręcz roi się od tej frazy. Sformułowanie to oznacza, że Bank dąży do tego, aby osoby dotknięte konfliktem stały się „głównymi aktorami rynku”, którzy inwestują w siebie i realizują swoje indywidualne interesy. W ten sposób działania zbiorowe są delegitymizowane, a ciężar wsparcia społecznego spada na samych ludzi, a nie na państwo czy inne instytucje.
Na przykład w dokumencie Banku Światowego, który opisuje, co Ukraina powinna zrobić w krótkim i średnim okresie, Bank wzywa ukraiński rząd do minimalizacji środków na pomoc społeczną. W dokumencie stwierdza się, że „należy podjąć ważne decyzje polityczne dotyczące prawa dla weteranów wojennych co do świadczonej pomocy finansowej i rozmiaru przysługujących im ulg, aby zaradzić potencjalnie niszczącemu obciążeniu fiskalnemu”. To zdanie może świadczyć o tym, że nie wszyscy weterani wojenni będą mieli dostęp do odszkodowań. Ponadto Bank postuluje kontynuację corocznej waloryzacji emerytur oraz płacy minimalnej, która odpowiadałaby jedynie wzrostowi inflacji, utrzymując pomoc społeczną na minimalnym poziomie i nie zwiększając jej znacząco mimo palących potrzeb humanitarnych.
czytaj także
Bank przekonuje, że zamiast państwowego wsparcia dla weteranów, emerytów czy ludzi ubogich wojna może „dać okazję do innego podejścia do usług socjalnych: przebudowa instytucji świadczących usługi socjalne powinna być ukierunkowana na nowy model opieki, który nie jest przede wszystkim instytucjonalny (np. domy dziecka, domy opieki, placówki dla osób z niepełnosprawnościami), ale skoncentrowany na opiece domowej i środowiskowej”. Innymi słowy, mówimy o przeniesieniu odpowiedzialności za wsparcie społeczne na jednostki i ich rodziny.
Kapitał prywatny jako zbawca narodu
Sektor prywatny jest traktowany niemalże z biblijnym pietyzmem zarówno w publikacji Pathways for Peace, jak i w Strategii na lata 2020–2025, a zdaniem Banku Światowego pozostaje oczywiście najważniejszym „aktorem społecznym” w Ukrainie. Przez całą wojnę w Donbasie, zamiast przejąć się pogorszeniem rozwoju społecznego milionów Ukraińców dotkniętych konfliktem, Bank Światowy skoncentrował się na podniesieniu rankingu Ukrainy we Wskaźniku łatwości prowadzenia działalności gospodarczej (Ease of Doing Business Index) z 137 miejsca przed wojną na 64 miejsce w roku 2020.
Takie podejście będzie kontynuowane w przyszłości. Bank Światowy uznaje, że najważniejszym obszarem, na którym Ukraina powinna się skoncentrować podczas odpierania rosyjskiej inwazji, jest „wsparcie sektora prywatnego, w szczególności zwiększenie inwestycji w zakresie rolnictwa i bezpieczeństwa żywnościowego”. Krajowi mówi się, żeby „odnalazł się na nowo” z „konkurencyjnym sektorem prywatnym i orientacją na Unię Europejską”. Następnie, w perspektywie średnioterminowej, trzeba będzie obniżyć podatki od przedsiębiorstw i rozszerzyć prywatyzację, aby „wzmocnić zaufanie przedsiębiorców”. Innymi słowy, Bank Światowy uważa, że prywatny biznes jest główną jednostką społeczną w Ukrainie, a promocja jego interesów jest najważniejszą strategią w czasie ostrego kryzysu humanitarnego.
czytaj także
Bank podkreśla, że jego porady są „najlepiej dopasowane” do sytuacji, w której ludzie zostali dotknięci konfliktem zbrojnym. Jednak żądania stawiane Ukrainie przypominają tradycyjną neoliberalną książkę kucharską narzucaną krajom rozwijającym się, które ucierpiały w wyniku kryzysu lat 70. Od początku wojny w Donbasie Bank Światowy koncentruje się na tworzeniu rynków, liberalizacji ukraińskiej gospodarki i ochronie kapitału przed konfliktem, ignorując przy tym nierówności, ubóstwo i kryzysy humanitarne.
Klasyfikując już Ukrainę jako kraj „w stanie konfliktu”, Bank Światowy mógłby przynajmniej zapewnić jej preferencyjne warunki kredytowania, obniżki spłat i umorzenie długów, za czym aktywnie opowiadają się ukraińscy i zagraniczni lewicowcy. Ponadto mógłby porozmawiać z zagranicznymi wierzycielami i posiadaczami ukraińskich obligacji i przekonać ich do trwałego zrezygnowania z żądań, udzielenia natychmiastowej pomocy lub przynajmniej wydłużenia terminu płatności. Bank Światowy powinien zaangażować się w realną pomoc finansową, zamiast prosić kraje będące w stanie wojny o sumienne spłacanie długów i odsetek.
**
Elliot Dolan-Evans – doktor ekonomii politycznej, asystent wykładowcy anatomii i wykładowca sesyjny na Wydziale Sztuki. Bada ekonomię polityczną restrukturyzacji gospodarczej w czasach konfliktu, funkcjonowanie międzynarodowych instytucji finansowych oraz kwestie kapitalizmu i zdrowia.
Artykuł ukazał się w ukraińskim serwisie Спільне. Przełożyła Aleksandra Kosior.
Вторгнення Росії в Україну спричинило гуманітарну катастрофу та призвело до величезних економічних руйнувань. Станом на 9 вересня 2022 року Управління Верховного комісара ООН з прав людини (УВКПЛ) зафіксувало 14 059 жертв серед цивільного населення в Україні. Крім того, прогнозується, що цього року економіка України скоротиться приблизно на 45% ВВП із матеріальною шкодою інфраструктурі та будівлям на суму щонайменше 349 мільярдів доларів США в контексті збільшення боргових зобов’язань та погашень. Українські економісти прогнозують, що економічні витрати війни становитимуть 600 мільярдів доларів США.
Із огляду на вищевикладене, Україна звернулася за допомогою до міжнародних фінансових організацій. Далі я розгляну роль Світового банку у такій допомозі та те, чому його підходи до роботи в Україні відрізняються від роботи в інших регіонах, постраждалих від конфлікту.
Глобальна допомога?
Зважаючи на катастрофічну економічну ситуацію, Україна попросила Міжнародний валютний фонд (МВФ) про надання екстреного фінансування, Європейська комісія пообіцяла 1,2 мільярда євро, а Світовий банк окремо позиціонує себе як ключову інституцію для подолання економічних та гуманітарних наслідків російського вторгнення.
На початку березня Банк схвалив додатковий кредит у розмірі 489 мільйонів доларів США для України та створив багатодонорський трастовий фонд для координації двосторонніх ресурсів, який з тих пір мобілізував мільйони з таких країн, як Норвегія, Японія, Швейцарія, Сполучені Штати та Австрія, поміж іншими. Через тиждень Банк виділив Україні ще 200 мільйонів доларів США на фінансування, оскільки він публічно пообіцяв допомогти зібрати пакет підтримки України на суму 3 мільярди доларів США в найближчі місяці. Станом на 7 червня обіцяна сума зросла до 4 мільярдів доларів США, при цьому майже 2 мільярди доларів США вже сплачено Україні.
Основна ціль допомоги — підтримка безперервності основних функцій уряду шляхом фінансування фонду оплати праці державних службовців на центральному та регіональному рівнях, та працівників школи на місцевому рівні. Нарешті, на початку серпня Світовий банк оголосив про виділення Україні ще 4,5 мільярдів доларів США, передусім із США, для видатків на пенсії та соціальну допомогу.
Уся ця фінансова підтримка, однак, передбачає вагомі зобов’язання, що змусить охоплену війною Україну впроваджувати «політичні заходи», продиктовані міжнародними фінансовими установами (МФУ). І мова не про «безкоштовний обід» — кредити потрібно буде повертати ще й з відсотками. Зробити це буде очевидно непросто, оскільки державний зовнішній борг України становить близько 57 мільярдів доларів США, і очікується, що країна виплатить 14 мільярдів доларів США протягом 2022 та 2023 років.
Приблизно 22,7 мільярда доларів США державного зовнішнього боргу України утримуються приватними власниками облігацій, з виплатою в розмірі 1 мільярда доларів США, що підлягає погашенню у вересні. Ще 22 мільярди доларів США боргу України належить МФУ, зокрема Міжнародному валютному фонду та Світовому банку — з 2 мільярдами доларів США боргових виплат і 178 мільйонами доларів США в якості «доплат», які цього року заборговані лише МВФ.
Колосальна сума боргу викликає занепокоєння. Навіть в офісі МВФ ще до російського вторгнення лунали «тривожні дзвіночки» про здатність України обслуговувати свій зростаючий борг, дотримуючись умов кредитів МВФ. Справді, одне з найбільших кредитних рейтингових агентств у світі «Moody’s Investors Service» знизило кредитний рейтинг України до третього найнижчого рівня наприкінці травня 2022 року, відзначивши нестабільність боргу. Причина в тому, що ринок міжнародних облігацій також, здається, встановлює ціни в умовах очікуваного дефолту за українськими облігаціями в середньостроковій перспективі.
Світовий банк є критично важливою установою, яка може позитивно вплинути на відновлення економіки України. Як зазначалося вище, нині Банк керує багатодонорським трастовим фондом для України, і ця установа є основним кредитором країни. Світовий банк також є «сторожем» пільгового кредитування.
Крім того, як я писав у своїй останній статті «Зробити війну безпечною для капіталізму», Світовий банк нещодавно позиціонував себе таким, що підтримує мир під час війни. Банк не тільки втричі збільшив свій бюджет на виплати державам, які постраждали від конфліктів з 2017 року до 18,7 мільярдів доларів США, але також оголосив про намір ще активніше брати участь у фінансуванні під час конфліктів згідно з публікаціями «Стежки до миру» («Pathways for Peace»), створеними спільно з Організацією Об’єднаних Націй та Групою Стратегії Світового банку з питань крихкості, конфліктів і насильства на 2020–2025 рр. (далі Стратегія на 2020–2025 рр.).
Проте, як я стверджую, досліджуючи установчі документи Банку та їхні дії в Україні, Світовий банк вузько визначає свою роль у забезпеченні «належного управління» («good governance»), створенні умов для процвітання «людського капіталу» та «накопичення» приватних коштів під час війни. А це означає, що установа схильна забувати про реальних людей, які потребують гуманітарної допомоги під час російського вторгнення.
Прихований мотив належного управління
Світовий банк стверджує, що «належне управління» є необхідною вимогою для держави у стані війни, як-от Україна. Простими словами це означає, що уряд повинен забезпечити продовження «процвітаючої ринкової економіки» за допомогою, насамперед, захисту приватної власності та стабілізації макроекономічних змінних. Наприклад, співробітники Світового банку підкреслили, що «управління макрофінансовою та фіскальною структурами України є ключовим пріоритетом економічної політики під час війни, щоб обмежити негативний вплив на економічне зростання, пом’якшити інфляцію та послабити зростання крайньої бідності».
Таким чином, для відновлення України від руйнівної війни першим пріоритетом є «вирішення проблем інфляції та макрофінансової стабільності», а другим пріоритетом — «відновлення здатності приватного бізнесу повернутися до нормального функціонування». Зауважимо, що здоров’я, безпека чи матеріальні потреби українського народу не є першочерговими. Під цими заявами радше слід розуміти, що український уряд повинен якомога швидше відновити безпечну ринкову економіку для приватного бізнесу та мати міцні макроекономічні основи для забезпечення «довіри інвесторів». Іншими словами, уряд має довести здатність України повернути борг і відсотки.
Світовий банк хоче забезпечити подальшу здатність українського уряду погасити свої величезні борги, до появи яких безпосередньо причетні Банк, МВФ та інші МФУ. Насправді, остання позика в 4 мільярди доларів США, яку Світовий банк надав Україні, як зазначено вище, надається на непільгових умовах із такою ж ставкою відсотка та терміном погашення, що й для будь-якої іншої «країни із середнім рівнем доходу». Тобто не береться до уваги той факт, що Україна перебуває у стані активної війни. Найменше, що Світовий банк міг би зробити, так це позичати Україні гроші за вигідними, пільговими ставками.
Як я стверджую в інших публікаціях, Світовий банк не класифікував Україну (до 1 липня 2022 року) як країну «у стані конфлікту», щоб явно уникнути необхідності надати Україні пільгові позики та списання боргу. Річ у тім, що Україна має забагато боргів перед МФУ та приватними кредиторами, а отже будь-яке списання чи прощення боргу було б надто болючим для кредиторів, які володіють українським боргом. Світовий банк вважає за краще гарантувати, що Україна поверне свої позики. Влітку цього року Україну нарешті віднесли до категорії країн «у стані конфлікту», однак немає жодної інформації про те, щоб Світовий банк пропонував чи українська влада зробила запит на ініціювання процедури списання боргу чи пільгового кредитування.
Відповідно, Світовий банк прямо стверджує, що «МФУ та двосторонні кредитори повинні прагнути до позитивних потоків в Україну в короткостроковому періоді — покриваючи за переважними ставками обслуговування боргу за рік», підкреслюючи, що їхня головна турбота полягає в тому, щоб Україна і надалі могла обслуговувати свої борги. Дійсно, починаючи з 2014 року, коли вже йшла війна на сході країни, український уряд повернув Світовому банку приблизно 2 мільярди доларів США позик (з них 664 мільйони доларів США становлять лише відсотки). Незважаючи на повномасштабне вторгнення, схоже, що Банк хоче, аби Україна продовжувала сплачувати борги плюс відсотки!
Людський капітал чи людська худоба?
Світовий банк ставить «інвестування в людський капітал» одним із найбільш пріоритетних питань під час насильницьких конфліктів, а Стратегія на 2020–2025 роки рясніє цією фразою. Ця фраза означає, що Банк прагне зробити з людей, які постраждали від конфлікту, «головних дійових осіб ринку», які інвестують у себе та переслідують свої індивідуальні інтереси. Таким чином, делегітимізуються колективні дії, а тягар соціальної підтримки покладається на самих людей, а не на державу або інші колективні установи.
Наприклад, у документі Світового банку, який описує, що Україна має зробити в коротко- та середньостроковій перспективі, Банк закликає український уряд мінімізувати витрати на соціальну підтримку. У документі стверджується, що «потрібно буде прийняти важливі політичні рішення щодо права на отримання допомоги ветеранам війни та розміру пільг, щоб подолати потенційно руйнівний фіскальний тягар». Це речення може свідчити, що не всі ветерани війни матимуть доступ до компенсацій. Крім того, Банк також закликає «продовжити щорічну індексацію пенсійних виплат» та мінімального прожиткового мінімуму, яка б відповідала лише інфляції, зберігаючи виплати соціальної допомоги на мінімальному рівні та суттєво не збільшуючи їх, незважаючи на гуманітарну потребу.
Замість того, щоб держава підтримувала ветеранів, пенсіонерів або бідних, Банк стверджує, що війна може «дати можливість по-іншому думати про соціальні послуги… реконструкція закладів, які надають соціальні послуги, має бути спрямована на нову модель догляду, яка більше не є насамперед інституційною (наприклад, дитячі будинки, будинки престарілих, установи для людей з обмеженими можливостями), але орієнтовані на догляд на дому та в громаді». Іншими словами, мова йде про перекладання відповідальності за соціальну підтримку на самих осіб та їхні сім’ї.
Приватний капітал – Спаситель
«Приватний сектор» вшановується майже з біблійним розмахом як у «Стежках до миру» («Pathways for Peace»), так і в Стратегії на 2020–2025 роки і, очевидно, є найважливішою соціальною «дійовою особою» в Україні з погляду Світового банку. Протягом всієї війни на Донбасі, замість того, щоб демонструвати стурбованість погіршенням людського розвитку мільйонів українців, які постраждали від конфлікту, Світовий банк зосереджував увагу на підвищенні рейтингу України в «Індексі зручності ведення бізнесу» («Ease of Doing Business Index») з 137-го місця до війни до 64-го місця станом на 2020 рік.
Такий підхід продовжується й надалі. Так, Світовий банк стверджує, що найважливішою сферою, на якій Україна має негайно зосередитися перед загрозою російського вторгнення, є «підтримка приватного сектору України, зокрема збільшення інвестицій в агробізнес та продовольчу безпеку». Країні сказано «заново винайти себе» з «конкурентоспроможним приватним сектором та орієнтацією на ЄС». Тоді, у середньостроковій перспективі, податки на бізнес потрібно знизити з більшою приватизацією, щоб «зміцнити ділову впевненість». Іншими словами, Світовий банк вважає, що приватний бізнес є основною соціальною одиницею в Україні, а просування інтересів бізнесу — найважливіша стратегія під час гострої гуманітарної кризи.
Банк наголошує, що його поради «найкраще підходять» і що його дії чутливі до ситуацій, де люди постраждали від конфлікту. Але вимоги до України нагадують стандартну неоліберальну кулінарну книгу, яку нав’язували країнам, що розвиваються та є постраждалими від кризи 1970-х років. Світовий банк був активним в Україні протягом усієї війни на Донбасі – він зосередився на створенні ринків, лібералізації української економіки та захисті капіталу від конфлікту, при цьому, здавалося б, ігноруючи нерівність, бідність та гуманітарні страждання.
Світовий банк міг би, принаймні, належним чином класифікувати Україну як країну, що знаходиться «у стані конфліктну» та надати пільгове кредитування, списання та прощення боргу, за що активно виступають українські та зарубіжні ліві. Крім того, він міг би поговорити з іноземними кредиторами й власниками облігацій України та переконати їх назавжди відмовитися від своїх вимог, надати негайну допомогу або принаймні дозволити продовжити термін виплат. Світовий банк повинен зайнятися справжньою матеріальною допомогою, замість того, щоб вимагати від країн, які знаходяться у стані війни, виплати додаткових боргів та відсотків.
**
Елліот Долан-Еванс, доктор філософії з політичної економії, асистент викладача анатомії та сесійний викладач на факультеті мистецтв. Елліот досліджує політичну економію економічної реструктуризації під час конфлікту, роботу міжнародних фінансових установ і питання капіталізму та здоров’я.
